Відповідальність

Види відповідальності за корупційні правопорушення

Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначаються в Законі України «Про запобігання корупції» (далі — Закон).
Основні терміни дані у ст. 1 Закону, і вживаються в такому значенні:
корупція — використання особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у частині першій статті 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей;
корупційне правопорушення — діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.
Згідно підпункту «а» пункту 2 частини першої статті 3 Закону, суб’єктами відповідальності за корупційні правопорушення є: посадові особи юридичних осіб публічного права.
Оскільки Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» створена відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 1996 р. N1268, то відповідно до ч. 2 ст. 81 Цивільного кодексу України є юридичною особою публічного права, а тому її посадові особи, в т.ч. і його відокремлений підрозділів, є суб’єктами відповідальності за корупційні правопорушення.
Головним критерієм віднесення особи до кола посадових осіб ВП ХАЕС є посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, тобто наявність у працівника ВП ХАЕС, який обіймає посаду, підлеглих, які під його керівництвом виконують обумовлене коло завдань, незалежно від того здійснює особа відповідні функції чи виконує обов’язки постійно чи тимчасово або за спеціальними повноваженнями.
У ч. 1 ст. 65 Закону вказано, що за вчинення корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в частині першій статті 3 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.
Відомості про осіб, яких притягнуто до кримінальної, адміністративної, дисциплінарної або цивільно-правової відповідальності за вчинення корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, а також про юридичних осіб, до яких застосовано заходи кримінально-правового характеру у зв’язку з вчиненням корупційного правопорушення, вносяться до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення, що формується та ведеться Національним агентством (ст. 59 Закону).

Кримінальна відповідальність за злочини, пов’язані з корупцією
Згідно примітки до ст. 45 Кримінального кодексу України, корупційними злочинами відповідно до цього Кодексу вважаються злочини, передбачені частиною другою статті 191, частиною другою статті 262, частиною другою статті 308, частиною другою статті 312, частиною другою статті 313, частиною другою статті 320, частиною першою статті 357, частиною другою статті 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також злочини, передбачені статтями 354, 364, 364 1, 365 2, 368 — 370 цього Кодексу.
Таким чином, основними корупційними злочинами є:
— Підкуп працівника підприємства, установи чи організації (ст. 354);
— Зловживання владою або службовим становищем (ст. 364);
— Зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми (ст. 364-1);
— Зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги (ст. 365-2);
— Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою (ст. 368);
— Незаконне збагачення (ст. 368-2);
— Підкуп службової особи юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми (ст. 368-3);
— Підкуп особи, яка надає публічні послуги (ст. 368-4);
— Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі (ст. 369);
— Зловживання впливом (ст. 369-2);
— Провокація підкупу (ст. 370).
Також корупційними злочинами вчиненими шляхом зловживання службовим становищем є:
— Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (ч. 2 ст. 191);
— Викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживанням службовим становищем (ч. 2 ст. 262);
— Викрадення, привласнення, вимагання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем (ч. 2 ст. 308);
— Викрадення, привласнення, вимагання прекурсорів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем (ч. 2 ст. 312);
— Викрадення, привласнення, вимагання обладнання, призначеного для виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, чи заволодіння ним шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем та інші незаконні дії з таким обладнанням (ч. 2 ст. 313);
— Порушення встановлених правил обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (ч. 2 ст. 320);
— Викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх пошкодження (ч. 1 ст. 357);
— Викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна, а також заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем (ч. 2 ст. 410);
Окрім того з 26.04.2015 р. введено в дію ст. 366-1 КК України, яка передбачає кримінальну відповідальність за Декларування недостовірної інформації, а саме за — подання суб’єктом декларування завідомо недостовірних відомостей у декларації, або умисне неподання суб’єктом декларування декларації передбаченої Законом України «Про запобігання корупції».

Адміністративна відповідальність за корупційні правопорушення
У Главі 13-А Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) передбачені наступні склади адміністративних правопорушень, пов’язаних з корупцією:
— Порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності (ст. 172-4);
— Порушення встановлених законом обмежень щодо одержання подарунків (ст. 172-5);
— Порушення вимог фінансового контролю (ст. 172-6);
— Порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів (ст. 172-7);
— Незаконне використання інформації, що стала відома особі у зв’язку з виконанням службових повноважень (ст. 172-8);
— Невжиття заходів щодо протидії корупції (ст. 172-9).

 Цивільно-правова відповідальність суб’єктів відповідальності за корупційні правопорушення
Законодавство не передбачає особливої цивільно-правової відповідальності за корупційні правопорушення, вона настає на загальних підставах. Проте суб’єктом цивільно-правової відповідальності за корупційні правопорушення є спеціальний суб’єкт. Зокрема, як вказувалося вище такими суб’єктами є — посадові особи юридичних осіб публічного права.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України (ЦК України), майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків.
Виходячи з цього, якщо посадова (службова) особа юридичної особи публічного права внаслідок корупційних дій (наприклад, комерційного підкупу) заподіює шкоду інтересам певної особи і ця особа звертається з позовом про відшкодування шкоди, юридична особа повинна відшкодувати громадянинові цю шкоду в установленому законом порядку. При цьому, юридична особа публічного права має право зворотної вимоги до службової особи – заподіювача шкоди (ч. 3 ст. 1191 ЦК України).
Розмір відшкодування встановлюється законом або домовленістю сторін, а в разі наявності спору між сторонами – судом, господарським чи третейським судом. Розмір відшкодування майнової шкоди визначається, як правило, у грошовому виразі, однак відповідно до ст. 22 ЦК України за вимогою особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнову шкоду може бути відшкодовано і в інший спосіб, зокрема, шкоду, завдану майну, може бути відшкодовано в натурі (передання речі того самого роду та тієї самої якості, полагодження пошкодженої речі тощо). Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначає суд залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховують вимоги розумності та справедливості (ст. 23 ЦК України). Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Дисциплінарна відповідальність за корупційні правопорушення
Підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок – винне, протиправне діяння, яке полягає у невиконанні або неналежному виконанні особою покладених на неї посадових обов’язків (порушенні трудової дисципліни), за яке передбачається дисциплінарна відповідальність.
Діяння є дисциплінарним проступком за наявності трьох умов:
— якщо діяння є протиправним;
— якщо діяння є винним, тобто вчинене навмисно або з необережності;
— якщо не виконані або неналежно виконані саме посадові обов’язки.
Дисциплінарний проступок у широкому розумінні визначається як порушення трудової дисципліни. Чинне законодавство не дає визначення поняття «дисципліна». Прийнято вважати, що дисципліну розуміють як точне своєчасне і неухильне дотримання встановлених правовими та іншими соціальними правилами поведінки у державному та суспільному житті. Вона спрямована на підтримку впорядкованості й узгодженості суспільних відносин і забезпечується засобами юридичної відповідальності та механізмами державного та громадського контролю.
Дисциплінарна відповідальність на посадових осіб юридичних осіб публічного права, накладається: 1) у порядку, встановленому законами України; 2) у порядку, встановленому Кодексом законів про працю (далі – КЗпП); 3) відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку; 4) на підставі спеціальних положень, чинних у низці галузей управління, зокрема: Кодексу корпоративної етики ДП «НАЕК «Енергоатом», Комплаєнс політики ДП «НАЕК «Енергоатом», Антикорупційної програми ДП «НАЕК «Енергоатом».
Дисциплінарна відповідальність може бути загальною і спеціальною.
Загальна дисциплінарна відповідальність настає на підставі норм КЗпП України і правил внутрішнього трудового розпорядку. Вона поширюється на переважну більшість працюючих, включаючи сезонних і тимчасових працівників, на яких не поширюється дія статутів і положень про дисципліну та інших спеціальних положень.
Спеціальна дисциплінарна відповідальність передбачена тільки для конкретно визначених категорій працівників на підставі статутів та положень про дисципліну і спеціальних нормативних актів. Вона характеризується спеціальним суб’єктом дисциплінарного проступку, особливим характером дисциплінарного проступку, спеціальними видами дисциплінарних стягнень, особливим порядком накладення та оскарження дисциплінарного стягнення.
Відповідно до ст. 65 Закону, особа, яка вчинила корупційне правопорушення або правопорушення, пов’язане з корупцією, однак судом не застосовано до неї покарання або не накладено на неї стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, пов’язаними з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або такою, що прирівнюється до цієї діяльності, підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку. Обмеження щодо заборони особі, звільненій з посади у зв’язку з притягненням до відповідальності за корупційне правопорушення, займатися діяльністю, пов’язаною з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування, або такою, що прирівнюється до цієї діяльності, встановлюється виключно за вмотивованим рішенням суду, якщо інше не передбачено законом. Особа, якій повідомлено про підозру у вчиненні нею злочину у сфері службової діяльності, підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному законом. Особа, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, якщо інше не передбачено Конституцією і законами України, може бути відсторонена від виконання службових повноважень за рішенням керівника органу (установи, підприємства, організації), в якому вона працює, до закінчення розгляду справи судом. У разі закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, у зв’язку з відсутністю події або складу адміністративного правопорушення відсторонений від виконання службових повноважень особі відшкодовується середній заробіток за час вимушеного прогулу, пов’язаного з таким відстороненням.
Відомості про осіб, яких притягнуто до відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, у триденний строк з дня набрання відповідним рішенням суду законної сили, притягнення до цивільно-правової відповідальності, накладення дисциплінарного стягнення заносяться до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, що формується та ведеться Міністерством юстиції України.